Обгрунтування ефективності використання протеїнових композицій у годівлі медоносних бджіл

Abstract

Федак В. В. Обгрунтування ефективності використання протеїнових композицій у годівлі медоносних бджіл – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю: 204 – Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва (20 – Аграрні науки та продовольство) – Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН. Оброшине, 2024. Дисертаційна робота присвячена дослідженню питання ефективності використання у годівлі медоносних бджіл кормів із високим вмістом протеїну у вигляді монофлорного обніжжя та їх впливу на тривалість життя бджіл, зміни морфометричних показників жирового тіла, восковидільної та гіпофарингіальної залоз, динаміку яйцекладки маток. Вперше теоретично обґрунтувано доцільність застосування в технологічному процесі годівлі бджіл кормів з високим вмістом протеїну у вигляді монофлорного обніжжя. Експериментальна частина роботи виконана у відділі бджільництва кафедри технології виробництва та переробки продукції дрібних тварин Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького та на пасіках фермерських господарств Західної України, які у різні роки налічували від 150 до 950 бджолиних сімей. Вивчено морфологічні особливості будови чоловічих гаметофітів (пилкових зерен) основних сортових медів Західного регіону України. Виявлено, що розмір пилкових зерен залежить від ботанічного походження меду. За розміром їх розділено на три групи. Перша група це дрібні гаметофіти. Їхній розмір коливався в межах до 20 мкм. До цієї групи можна віднести квітковий пилок хрестоцвітих, зокрема ріпаку озимого. У представників другої групи довжина екваторіального діаметра в межах від 21 до 50 мкм. До них належать такі рослини як липа, робінія, соняшник. Третя 3 група пилкових зерен має показники довжини понад 50 мкм. До цієї групи можна віднести пилкові зерна з гречки. Визначено мінімальну кількість пилкових зерен у медах Західного регіону. Згідно з розрахунками, залежно від видової класифікації рослин, кількість пилкових зерен у товарних медах коливається в межах від 230 до 2150 шт/г. Досліджено вплив якості корму на показники гіпобіозу у медоносних бджіл. Нами виявлено той факт, що споживання монофлорного меду призводить до збільшення величини калового навантаження від 20,5 до 91,4 %. Найменші показники маси ректуму виявлені у контрольній групі, яка споживала цукровий сироп. Порівняно з бджолами, що споживали акацієвий і липовий мед (ІІ і ІІІ дослідні групи), у яких виявлено найменшу масу неперетравних решток, маса ректуму в контролі була на 20,5% меншою (Р ˂ 0,001). Досліджено хімічний склад монофлорного бджолиного обніжжя. Встановлено, що він залежить від ботанічного походження рослин, з яких бджоли збирають квітковий пилок. Поміж усіх досліджуваних зразків щодо вмісту сирого протеїну, максимальний його вміст виявлено у ріпака озимого (Brassica napus) – 26,5 мг/100 г та малини (Rúbus idáeus) – 22,8 мг/100 г. За вмістом загальних ліпідів найкращі показники виявлено у кульбабовому обніжжі (Taráxacum) – 13,0 %. Досліджено вплив рівня протеїнового забезпечення корму на деякі фізіологічні показники організму медоносних бджіл. Максимальну тривалість життя проявили бджоли, що споживали обніжжя з малини і ріпаку озимого, які характеризуються високим вмістом протеїну. При цьому не виявлено прямої залежності між кількістю протеїну в кормі та тривалістю життя. Так, бджоли, що споживали обніжжя з малини жили довше порівняно з групою бджіл, які мали в раціоні ріпакове обніжжя, хоча кількість протеїну в ріпаковому кормі була більшою. Слід зазначити, що згодовування 4 змішаного обніжжя забезпечило вищу на 14 % збереженість бджіл за 50 діб досліду у порівнянні з групою, яка отримувала монофлорне обніжжя з найвищим вмістом протеїну (ріпакове). Досліджено та проаналізовано вплив якості корму на показники розвитку восковидільної залози у медоносних бджіл. Доведено, що споживання бджолиного обніжжя з високим вмістом протеїну супроводжується кращими показниками розвитку структурних елементів жирового тіла: трофоцитів та еноцитів. При цьому виявлено збільшення морфометричних характеристик клітин восковидільної залози. Зокрема, показник площі трофоцитів збільшився на 19 % (р0,001), висота клітин восковидільних залоз на 39,4–51,7 % (р0,001). Валове виробництво воску піддослідними сім’ями зросло на 34,1 %. Доведено, що внаслідок внесення додаткових протеїнових складників корму до раціону сімей-виховательок у вигляді обніжжя гречки виявлено збільшення показників максимального навантаження медового зобика бджіл-годувальниць на 12,9 %, ступінь розвитку глоткових залоз у бджіл дослідних сімей був на 59 %, репродуктивної активності бджолиних маток – на 16,3 % порівняно з контролем. Проведено порівняльний аналіз ефективності згодовування в якості протеїнових кормів свіжого обніжжя, свіжої і замороженої перги. Встановлено, що найкращі результати були отримані за згодовування замороженої перги. У групі, де згодовували заморожену пергу маса 6-добових личинок і добових бджіл мали найвищі значення і переважали контрольну за цими показниками відповідно на 10,6 і 26,3 %, площа ацинусів глоткової залози була більша, ніж у контролі на 23,4 %, інтенсивність відкладання яєць – на 59,3 %. Перелічені різниці статистично вірогідні (р< 0,05–0,001). Досліджено сезонну динаміку кількості молочнокислих бактерій Lactobacillus plantarum у кишковому тракті та їх зв’язок із характером годівлі бджіл. Найбільша кількість цих мікроорганізмів спостерігається у травні – 5 3,3 lg КУО/г, а у жовтні вони вже практично відсутні. При застосуванні в технологічному процесі антибіотика групи тетрациклінів повного знищення бактерій не відбулося, встановлено тільки зменшення їх абсолютної кількості. Розширено дані щодо патогенезу при ураженні маток медоносних бджіл вірусом мішечкуватого розплоду. Досліджено морфологічні показники середнього відділу кишечника у клінічно здорових маток та в особин, уражених вірусною інфекцією. Зокрема, у передньому відділі кишечника маток, уражених вірусом мішечкуватого розплоду виявлено на 12 % збільшення довжини складки порівняно з показниками здорових особин. У медіальному відділі середньої кишки виявлено аналогічне збільшення порівняно зі здоровими особинами: довжина складок є вірогідно збільшена на 11 % (р<0,01). Зовсім інша ситуація спостерігалася в задній частині середньої кишки. Максимальна довжина складки не перевищувала позначки 14,76 мкм. Причому, у більшості випадків, виявлено некробіотичні вогнища ураження слизової оболонки. При підрахунку економічної ефективності доведено, що впровадження запропонованих способів годівлі медоносних бджіл знижує собівартість 1 умовної медової одиниці на 16,4 %, а рентабельність виробництва підвищується на 13,8 %. Практичне значення результатів досліджень. Результати дисертаційної роботи сприяють удосконаленню технології виробництва продукції бджільництва: меду та бджолиного обніжжя. Запропоновано спосіб годівлі бджолиних сімей з метою покращення фізіологічних показників розвитку на всіх етапах онтогенезу. Використання корму з високим вмістом протеїну для бджіл сприяє зниженню собівартості 1 умовної медової одиниці на 16,4 % та підвищенню рентабельності виробництва на 13,8 %. На підставі одержаних та апробованих результатів власних досліджень розроблено рекомендації, які спрямовані на ефективне використання протеїнових кормів у годівлі медоносних бджіл. При цьому окремі положення дисертаційної 6 роботи впроваджені у навчальний процес Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького при підготовці фахівців зі спеціальності 204 «Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва». Ключові слова: медоносні бджоли, годівля, мед, пилковий аналіз, бджолине обніжжя, перга, хімічний склад, тривалість життя бджіл, восковидільна залоза, розплід, личинки, продуктивність, жирні кислоти, тканини, мембрана, матка, яйцекладка, економічна ефективність.