Формування продуктивності конюшини лучної в короткоротаційній сівозміні в умовах Західного Лісостепу
Loading...
Date
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН України
Abstract
Козак Н. І. Формування продуктивності конюшини лучної в
короткоротаційній сівозміні в умовах Західного Лісостепу. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю: 201 – Агрономія (20 – Аграрні науки та продовольство). –
Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН України,
Оброшине, 2025.
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове
вирішення наукової задачі, що полягає у виявленні закономірностей
формування кормової та енергетичної продуктивності конюшини лучної за
застосування вапнування, органічної, мінеральної і органо-мінеральної
систем удобрення. Теоретично обґрунтувано оптимальні способи
використання конюшини лучної, вирощеної у короткоротаційній сівозміні.
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, поставленими
завданнями і складається зі вступу, шести розділів, висновків до розділів,
висновків до дисертації, рекомендацій виробництву, списку використаних
джерел та додатків.
У першому розділі кваліфікаційної праці «Перспективи використання
конюшини лучної в умовах Західного Лісостепу України» розкрито роль
конюшини лучної у зміцненні кормової бази тваринництва, підвищенні
родючості ґрунтів та проаналізовано ефективність використання її на
енергетичні цілі.
У другому розділі «Методика і умови проведення досліджень» описано
ґрунтово-кліматичні умови Західного Лісостепу, визначено гідротермічні
показники вегетаційних періодів, подано схему досліду та наведено
методики проведення досліджень.
У третьому розділі «Формування травостою конюшини лучної у
короткоротаційній сівозміні» встановлено, що ботанічний склад травостою
3
конюшини лучної значною мірою залежить від систем удобрення та
вапнування. Найвищий відсоток бобового компонента у першому укосі (81–
84 %) забезпечують комплексні системи удобрення з обов'язковим
включенням вапнування, тоді як за мінеральної системи удобрення
(N65P68K68) та у варіанті без удобрення частка конюшини знижується до 65 %.
Доведено наявність сильної кореляції між часткою бобового компоненту у
травостої та застосуванням органічних добрив, а також середньої кореляції із
використанням вапна. Виявлено, що щільність травостою та його структура
залежать від систем удобрення та вапнування у сівозміні. Найвищу загальну
щільність травостою (1171 шт/м²) забезпечує мінеральна система удобрення,
проте найбільшу кількість пагонів конюшини лучної (426 шт/м² у першому
укосі та 388 шт/м² у другому) отримано за внесення N105P101K101 на фоні
вапнування 9 т/га СаСО₃. У структурі рослин конюшини лучної переважають
стебла (64–73 % у першому укосі та 56–67 % у другому), а найвищий
відсоток листя (26 % у першому і 21 % у другому укосах) формується за
періодичного вапнування (1,0 н СаСО₃ за Нг).
У четвертому розділі «Продуктивність травостою конюшини лучної у
короткоротаційній сівозміні» доведено, що продуктивність конюшини лучної
без застосування добрив та вапнування становить 23,7 т/га зеленої маси,
4,6 т/га сухої речовини, 3,17 т/га кормових одиниць та 0,37 т/га перетравного
протеїну. Максимальна продуктивність (12,6 т/га сухої маси, 10,15 т/га
кормових одиниць та 1,18 т/га перетравного протеїну) досягається за органо-
мінеральної системи удобрення з підвищеними дозами мінеральних добрив
(N105P101K101), внесенням 10 т/га гною та 6 т/га вапна на 1 га сівозмінної
площі. Встановлено сильну кореляцію між виходом сухої речовини та
мінеральною системою удобрення (r = 0,768).
У п’ятому розділі «Якісний склад корму конюшини лучної, вирощеної у
короткоротаційній сівозміні» встановлено, що якість корму конюшини
лучної суттєво залежить від систем удобрення та вапнування у сівозміні.
Періодичне вапнування сприяє підвищенню вмісту сирого протеїну до
4
12,12 % у першому укосі та 17,67 % у другому укосі за рахунок збільшення
частки конюшини у травостої. Максимальний вміст сирого протеїну (14,50 %
у першому укосі та 17,95 % у другому) забезпечує поєднання N65P68K68 із
органічними добривами та 2,5 т/га СаСО3 раз у ротацію. Внесення
мінеральних добрив без вапнування знижує вміст протеїну через зменшення
частки конюшини у травостої. Обґрунтовано перевагу розрахунку доз вапна
за кислотно-основною буферністю (2,5 т/га раз у ротацію) порівняно з
традиційним розрахунком за гідролітичною кислотністю (6 т/га раз у дві
ротації). За такого підходу вміст перетравного протеїну у кормі в середньому
за два укоси був найвищим і становив 128 г в одній кормовій одиниці.
У шостому розділі «Агроекологічна, економічна та енергетична оцінка
вирощування конюшини лучної у короткоротаційній сівозміні»
обґрунтовано, що вирощування конюшини лучної в короткоротаційній
сівозміні має значний потенціал для збагачення ґрунту поживними
речовинами. Застосування органічних та органо-мінеральних добрив у
поєднанні з вапнуванням сприяє підвищенню симбіотичної активності
конюшини та засвоєнню до 192 кг/га атмосферного азоту. Використання
другого укосу як сидерату дозволяє зберегти поживні речовини у ґрунті,
проте надмірне застосування азотних добрив знижує біологічну
азотфіксацію. Встановлено, що найвища енергетична ефективність
вирощування конюшини лучної досягається при застосуванні комбінованих
систем удобрення. Поєднання органічних і мінеральних добрив з
вапнуванням у дозі 2,5 т/га раз на ротацію забезпечує коефіцієнт
енергетичної ефективності на рівні 16,6 за кормового використання та 9,8 за
кормово-сидерального при виході валової енергії 224,3 ГДж/га. Доведено, що
економічна ефективність вирощування конюшини лучної залежить від
системи удобрення та способу використання. За кормового способу
використання найвищий умовно чистий дохід (58 463 грн/га) забезпечує
органо-мінеральна система удобрення на фоні вапнування (N65P68K68, 10 т/га
гною та 2,5 т/га вапна – норма розрахована за кислотно-основною
5
буферністю) з окупністю однієї гривні затрат 4,42 грн. Кормово-сидеральний
спосіб використання характеризується нижчою економічною ефективністю,
проте має агроекологічне значення для підвищення родючості ґрунту.
Обґрунтовано, що оптимальною системою удобрення конюшини лучної
у короткоротаційній сівозміні на ясно-сірих лісових ґрунтах є органо-
мінеральна система з внесенням на 1 га сівозмінної площі N65P68K68, 10 т/га
гною та 2,5 т/га вапна, норма якого розрахована за кислотно-основною
буферністю. Така система забезпечує високу частку бобового компонента у
травостої (81 %), оптимальний баланс стебел і листя у структурі рослин,
максимальну продуктивність, якість корму, енергетичну та економічну
ефективність при мінімізації екологічних ризиків.
Ключові слова: конюшина лучна, травостій, короткоротаційна
сівозміна, удобрення, вапнування, урожайність, продуктивність, протеїн,
кормові одиниці, поживність, ґрунт, кислотність, родючість, економічна та
енергетична ефективність.
Description
Keywords
Citation
дисертація
